Ура, канікули! Нарешті останній дзвінок. Я вітаю свого братика із закінченням навчального року, у нас ще одна перемога, косо-криво, але сьомий клас ми з ним вже закінчили і більше туди не вернемось.

- Ну що, в парк на морозиво?

   Скачазано - зроблено, і ми вже сидимо їмо морозиво, згадуємо кумедні випадки в школі за цей рік. Обурюємось, що вчитель географії поставила "7" а не "8" лише за те, що переплутав Австрію з Австралією. Одним словом - відпочиваємо, на дворі сонечко, на серці радісно.

   І тут, на лавку що біля нас, підійшла компанія дівчат років по 14. Дістали шампанське, відкривають, розливають і без тостів і закусок починають пити. Я бачив всяке, але ЦЕ мені захотілось сфотографувати. Вони спочатку трохи присоромились і відвернулись, а потім, набрались сміливості, підійшли і говорять...

Тверезий Ковель

«Да воскреснет Бог...» - промовляє ієрей біля дверей храму - біля Гробу, від якого насправді вже відвалений камінь, і Ангел, що сидить на нім, загадково запитує: «Що шукаєте Живого серед мертвих?»

   А мурашки вже біжать по спині, і трепет підступає до горла, і сльози вже не стримати, і ви намагаєтеся співати «Воскресение Христово видевше...», але сльози і спазми в горлі зрадницьки заважають.