Дійсно, кожне нове покоління Братства (а їх було три, за десять років) успадковувало не стільки старших членів, скільки назву і традиції. Старші ж одружувалися, йшли на навчання в стольні міста, і навіть ставали... батюшками і матушками.
В тому, що створювався кожного разу новий колектив були свої плюси - нові люди, нові ідеї, нові підходи, нові напрямки роботи.
Завдяки цьому, у братстві повністю відсутнє явище "дідовщини". Єдиним дідом у братстві - таким собі "кощеєм-невмирущиком", залишаюся я - Ваш покірний слуга.
А от з чим аж дуже погоджуюся, так це з необхідністю аналізу діяльності братства та різноманітних форм "грабель".