Неділя, 10 травня. Сьогодні ми з братством їдемо у Свято-Михайлівський храм в село Тупали.

Молюсь. Швидко збираю рюкзак і йду на вокзал, де вже зібрались наші. Дівчата привітно посміхаються і хлопці (яким чогось не спиться в таку рань) теж веселі і бадьорі.

6.40. Прибув наш автобус. Ми всі дружно заходимо, здивований водій питає – «Ви нічого не плутаєте? Вам точно в Туполи? Це ж забите село, там навіть клубу немає». Але почувши що ми їдемо в церкву він здивувався ще більше і вирішив зробити нам «скидку» на квитки.

Автобус рушає і ми їдемо все далі і далі від шумного міста. Наша зупинка. Ми сходимо, йдемо вулицями села і привітно вітаємося з місцевими жителями.

Судячи з виразу її обличчя поява інопланетян її здивувала б менше ніж те, що одинадцять молодих хлопців і дівчат в неділю зранку приїхали з міста в село щоб помолитись у храмі.

І ось нарешті він, 120-ти літній дерев’яний храм красень стоїть між величних кленів і лип, які ніби сторожо оточують його з усіх боків. Колись жителі села побудували його і залишили як найдорожчий скарб нащадкам. Храм пережив війни і революції і міг би вмістити в своїх стінах сотні людей, але на жаль, тепер навіть на Пасху приходять одиниці...

На годиннику 7.40. Церква ще закрита і ми сідаємо відпочити на лавочці під храмом. Світить сонце, на траві поблискує роса, милуємося природою (періодично відбиваючись від комарів :))

8.00. Приходить батюшка, настоятель храму отець Віталій (Юзюк). Радо вітаємо і беремо у нього благословіння.

Відкривається храм і ми перші(!) переступаємо цей поріг і поринаємо в інший світ тиші і спокою. Благоговійно підходимо до потемнілих від часу ікон, ставимо свічки, молимось.

Розпочинається служба. Батюшка виголошує «Благословенно царство» і співає «Христос Воскрес із мертвих» - він співає зовсім не по нотах, але по спині біжать мурашки а на очах з’являються сльзи. Так щиро молитись вміє не кожен. Ми підхоплюємо цей молитовний настрій і всі єдиним серцем і устами співаємо Божественну літургію.

Після закінчення служби прихожани вітають свого настоятеля з Днем народження. В цей день йому виповнюється 30 років. Ми теж приєднуємося до їхніх вітань і бажаємо многих літ. Поцілувавши хрест піднімаємось на дзвінницю. Там висить лише один дзвін і дві рельси, але наші Льоня і Іра не зважаючи на це таки зуміли гарно і мелодійно задзвонити (я і не знав що у них такий прихований дзвонарський талант :)).

Після закінчення батюшка запросив нас на обід. Чесно кажучи, ми не очікували такої щирості і привітності, і ТАКОЇ смачної трапези. Хай воздасть їм Господь своєю милістю за їхню гостинність. За столом о.Віталій розповідав нам історію храму і села. А ми розповідали про наше братство. Було так цікаво і весело що не хотілось навіть іти. Але треба збиратись додому.

Ми дякуємо всім, беремо благословіння на дорогу і чимчикуємо два кілометри до зупинки. По дорозі співаємо стихіри Пасхи і Пасхальний канон. Погода сонячна, на душі радісно. Кажуть, велике щастя складається із щасливих секунд, у нас таких сьогодні було багато. Слава тобі Боже за ще один день, який ти подарував нам своєю милістю.